ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ.МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
У дитини 3—4 років є два джерела ігрової мети. Перше джерело — дії дорослого, які викликають у маляти інтерес, при¬вертають його увагу й спонукають до схожих дій. Друге джерело — це мета, яка спеціально ставиться перед ним дорос¬лим. Як же спонукати дитину до того, щоб вона зрозуміла і прийняла постав¬лену перед ним дорослим нову мету й почала самостійно реалізовувати її? Сучасна дошкільна педагогіка зважає на те, що таким побудником є го¬товність маляти наслідувати дорослих. У період раннього віку дорослий для дитини є посередником між навколишнім світом і самою дитиною. Наприклад, спостерігаючи за тим, як ви годуєте ляльку, маля може захотіти зробити те ж саме. Однак результат буде залежати від того, наскільки дитині сподо¬баються саме ці ігрові дії й наскільки вона захоче повторити їх у своїй грі. Так, Н. Ф. Тарловська пропонує такий шлях організації гри, при якому основним побудником дитини до дії є не наслідування дорослому, а спіл¬кування з ним. Як перший крок на цьому шляху, вона пропонує робити ігрову дію щодо самої дитини, а не іграшки: не насправді погодувати маля, вимити йому руки, виміряти температуру, покатати на машинці тощо. Другим кроком на цьому шляху є зміна ролей. Тепер вихователь пропо¬нує дітям самим здійснювати ті ж самі ігрові дії щодо дорослого. Основне за¬вдання вихователя полягає в тому, щоб ігрові дії, які здійснюють діти щодо педагога, приносили їм максимум задоволення, дозволяли пережити почут¬тя успіху, радості, задоволення. Під час формуванні цілеспрямованої діяльності в грі необхідно буде розв'язати чотири основні завдання: • знайомити дітей із розмаїтістю ігрової мети; • спонукати самостійно ставити ігрову мету й у такий спосіб виявляти іг¬рову ініціативу; • поступово підводити дітей до самостійного пошуку засобів і способів досягнення мети; • практикувати ігри, в яких не одна мета, а декілька. От декілька порад:
1. Не намагайтеся часто використовувати в грі нові іграшки — краще по¬кажіть дитині, як можна по-різному використати ті самі. 2. Граючи з дітьми, необхідно враховувати їхні інтереси й переваги. У грі завжди вирішальне слово повинне бути за дитиною.
3. Дитина вас прийме як партнера, якщо ви будете щиро й шанобливо вра¬ховувати її ігрові можливості та ставитися до них з повагою. 4. Чим багатший діапазон ігрової мети, тим вільніше діє відповідно до них дитина, тим цікавіше буде для неї гра. В організації методичної роботи виділяють групові та індивідуальні фор¬ми. До групових належать педагогічні ради, семінари, практикуми, консуль¬тації, методичні виставки, взаємовідвідування, творчі мікрогрупи, школи пе¬дагогів, брифінги, дискусії тощо. Індивідуальні форми — це самоосвіта, кон¬сультації, співбесіди, стажування, наставництво тощо. І в першій, і в другій групах щодо методичної роботи зустрічається та сама форма — консультації. Загальним під час проведення групових й індивіду¬альних консультацій (як і консультації для батьків) є те, що вони проводять¬ся, головним чином, для тих, хто їх потребує. Мета консультації — навчити застосовувати теоретичні знання на практиці, розкривати недоліки, допо¬магати їхньому усуненню. Консультації в практиці дошкільної установи є найвідомішою й розпов¬сюдженою формою методичної роботи. Систематичне проведення консуль¬тацій на базі дошкільного закладу допомагає педагогам постійно вдоскона¬лювати свої знання, розширювати й поглиблювати їх, сприяюти подолан¬ню утруднень. Планує консультації методист. їхній зміст залежить: • від річних завдань, які має установа; • від інтересів педагогів; • від труднощів, які відчувають педагоги в роботі. Методист не тільки планує, але часто й сам проводить консультації. Він знайомить педагогів з останніми досягненнями науки, з різними інновацій¬ними матеріалами, літературою, з новими методами й прийомами роботи. Також до проведення консультацій методист залучає досвідчених і компе¬тентних педагогів, що володіють певним запасом знань, умінь, здатних поді¬литися своїм досвідом роботи з колегами. Планові консультації фіксуються в річному плані й проводяться чітко за планом, вони, як правило, тривалі за часом. На груповій плановій консуль¬тації, що ставить своєю метою познайомити вихователів з певними новітні¬ми досягненнями, як правило, розглядається одне питання. Якщо мета кон¬сультації — уточнення, закріплення знань педагогів, то можна розглянути й декілька питань. Після проведення консультацій для методиста важливо проконтролювати, як засвоїли їхній зміст вихователі і як вони застосували нові знання на практиці. Групові консультації вимагають ретельної підго¬товки, продумування, відбору необхідного матеріалу. У цьому випадку ме¬тодист накреслює питання, продумує конкретні поради й рекомендації ви¬хователям, добираючи методичну літературу, робить висновок щодо обго¬ворюваного питання з використанням переконливих прикладів. Тому їх не
рекомендується проводити часто. Кількість їх визначається складом вихо¬вателів, станом навчально-виховної роботи, за необхідності в плані зазна¬чаються зміни. Індивідуальні консультації не плануються. Вони здійснюються за не¬обхідності. Ця форма методичної роботи є найбільш важкою, тому що не можна вгадати, з якими труднощами й питаннями може звернутися вихова¬тель. Психологічне консультування припускає обговорення проблем, з яки¬ми зіштовхується педагог у процесі виховання й навчання дитини. Прово¬диться пошук рішень позначених питань із опорою на теоретичні знання й практичний досвід.
Всі посилання, розташовані на даному ресурсі, були взяті з відкритих джерел інтернету. Всі права на матеріали, представлені в даному розділі, належать їх авторам, правовласникам і видавництвам.
Ні адміністрація, ні хостинг-провайдер, ні будь-які інші особи не несуть відповідальності за використання матеріалів даного розділу! Зробити безкоштовний сайт з uCoz
Привіт: Гість
