Ігрова діяльність
Дидактична гра «Звірята - малята»

Вихователь розповідає дітям, що навесні з’являються дитинчата не лише у ведмедів, але й у всіх лісових звірів. Педагог показує вихованцям відповідні малюнки та пропонує дати відповіді на запитання, як називають дитинчат різних тварин.
Хто і де народжується в білки? (У білки в дуплі народжуються білченята.)
Хто і де народжується у лисиці? (У лисиці в норі народжуються лисенята.)
Хто і де народжується у їжачихи? (У їжачихи в гнізді народжуються їжаченята.)
Хто і де народжується у вовчиці? (У вовчиці у лігві народжуються вовченята.)
Хто і де народжується у зайчихи? (У зайчихи під кущиком народжуються зайченята.)

Фізкультурно – оздоровчі заходи

Олена Виноградова

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА
Ми пішли гуртом на луки,
Підняли до сонця руки.
Потягнулися, присіли,
Підвелись, потупотіли.
Так травичка проростає,
Так пташина прилітає,
Так струмочок пробігає,
А так квітка розквітає.
Як зайчики, стрибаємо,
Весну зустрічаємо.

Рекомендована художня література для дітей
Вірші
Встала весна
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають…
Т. Шевченко

Весна
Гей, музики, вигрівайте,
Нашу гостю зустрічайте,
Вже весна до нас іде,
Ясне сонечко веде.
Бачиш, сніжна баба плаче,
Відвернулась від нас.
І сльоза струмочком скаче,
Тане баба повсякчас.
Л. Гончарова
********
Зійшли сніги, шумить вода,
Весною повіва,
Земля квіточки викида,
Буяє травка молода,
Все мертве ожива.
Веселе сонечко блищить,
Проміння щедро ллє,
Гайок привітно шелестить,
Неначе кличе пригостить,
Струмочок виграє.
П. Грабовський

Веснянка
Ішла весна – красна
У синій хустинці.
Несла весна – красна
У скриньці
Гостинці.
Ягнятам – травицю,
Гусятам – водицю,
Каченятам – ряску,
А малятам – ласку.
Т. Коломієць

Ми любимо весну
Ми любимо весну,
Зелену, чудесну,
Грімницю у тучі,
І дощик співучий,
І луки широкі,
І ріки глибокі,
І поле веселе,
І рідні оселі,
І цвіт у маю -
всю землю свою!
М. Стельмах

Веснянка
А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Ясне – щире золото
Розлило, розлило.
На вулиці струмені
Воркотять, воркотять.
Журавлі курликають
Та летять, та летять.
Засиніли проліски
У ліску, у ліску…
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.
Ой, сонечко – батеньку,
Догоди, догоди!
А ти земле – матінко,
Уроди, уроди!
О. Олесь

Казки:

В. Сухомлинський
Весняний вітер

Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув звивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього доторкнулось щось тепле і лагідне. Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер:
- Годі спати, - зашептав весняний Вітер. – Прокидайся, весна наближається.
- Де ж вона – весна? – запитав Кленю
- Ластівки на крилах несуть, - каже теплий Вітер. - Я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями – заквітчалась квітами, красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
Ось про що розповів теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки. Бо йде весна – красуня.

В. Сухомлинський

Шпак прилетів

Був тихий весняний ранок. Ще не зійшло сонце, тільки небо на сході стало рожевим.
На голій гілочці клена голосно заспівав шпак. Він тільки-но прилетів з далекого теплого краю. Знайшов свою шпаківню, сів біля неї й радісно сповістив:

— Я вже прилетів! Весна настала!
Спів шпака почув у своєму гнізді горобець. Він спав під стріхою в теплому кубельці. Йому не хотілося рано вставати. Та, почувши шпака, горобець стурбувався. Він розбудив горобчиху, що спала в сусідньому кубельці, й сказав:
— Шпак прилетів. Тепер нам доведеться раніше вставати.
Бо за шпаком важко буде якусь їжу роздобути. Він скрізь устиг не першим...
Горобчиха зітхнула й відповіла:
— Спасибі шпакові, що будитиме тебе, ледаря.

Оповідання
Наталя Забіла

ЛАСТІВКИ
Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки. Метушаться за віконцем клопітливі ластівки. Вже останній сніг розтанув. Тепло. Весело. Весна!.. Яся встане вранці-рано та відразу — до вікна:
— Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить? Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть? Відчини віконце, мамо, хай вони сюди летять! Я дивитимусь, руками я не буду їх займать!
Підлетіли. Відлетіли. Тільки крильця — блим та блим!
— Це вони будують вміло для своїх маляток дім. Все працюють безупинно, не марнують, бачиш, час. Грудочки м'якої глини в дзьобах носять раз у раз.
Скоро буде тут гніздечко, добре зліплене з землі. В нім лежатимуть яєчка у м'якесенькім кублі.
Потім будуть пташенята, ненажери — просто страх! Цілий день їм батько й мати все носитимуть комах.
Підростуть в маляток крила, мати їх навчить літать, — так, як мама Ясю вчила в книжці літери читать.
А тоді настане осінь. Стане зразу холодніш. Вранці ляжуть білі роси на травичку, на спориш...
— Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді! Правда, ти до мене в хату всіх їх пустиш отоді?
— В теплий край тоді далеко полетять усі пташки: журавлі, качки, лелеки і маленькі ластівки.
А як буде знов надворі тепло, весело, весна, — прилетять пташки з-за моря знов до нашого вікна!

Загадки

Зійшли сніги, шумить вода,
Земля вже квіти викида,
Буває травка молода,
Все мертве ожива.
День прибуває.
Коли, діти, це буває? (Навесні)

*******
І весела, й яснолиця,
Дивна в сонечка сестриця.
Роботящу вдачу має,
Землю зелом засіває,
Заквітчає яр і поле,
Принесе і ліс обнову.
Відгадали, хто вона?
Ну, звичайно, це… (весна).

*******
Ще вітер зимовий з дощем загуде,
Ще сніг острівками блищить де – не – де.
Береза сережки свої розпускає.
Чи ви здогадались, коли це буває?
(Навесні)
Прислів’я та приказки

* Весна - наші батько й мати.
* Весна кличе в поле.
* Весна красна квітками, а осінь - пирогами.
* Весна ледачого не любить.
* Весняний день рік годує.
* Весняне сонце як дівчини серце.
* Ластівка в квітні день починає, а соловей кінчає.
* Побачив шпака у дворі - знай: весна на порі.
* Яр-весна - наш отець і мати: хто не посіє - не буде збирати.
* Уночі тріщить, а вдень плющить.
*Травневий дощ все одно, що з грибами борщ.
* У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
* Весна днем красна, а на хліб пісна.
* Весна красна квітками, а осінь плодами.
* Сонце гріє, сонце сяє - вся природа воскресає.
* Ранні ластівки - щасливий рік.
* Весна багата водою.
* Весною все ожива, танцює й співа.

Весняна казка
(На галявину виходить Зайчик).
Зайчик. Ох і надокучили мені морози та завії.
Кожушок геть обносився. Змерз я. піду весну красну шукати.
(Назустріч іде Синичка).
Синичка. Ще в нашому лісі сніги лежать. Та перший струмочок сьогодні продзвенів мені, що весна вже близько.
Зайчик. Та швидше ходімо її зустрічати.
(І помандрували вони вдвох. Аж тут викотилось на небо ясне сонечко).
Сонечко. Добрий день, друзі!
Синичка і Зайчик. Здраствуй, любе Сонечко!
Сонечко. А куди це ви поспішаєте?
Зайчик. Весну зустрічати.
Синичка. Чи не видно її згори?
Сонечко. Ану, пошлю гінці – промінці на всі стежки – доріжки, що ведуть до лісу.
Зайчик. Чи не бачиш ти весну?
Сонечко (радісно). Ой, бачу! Ген – Ген вона за високими дубами. Розсіває запашні квіти, трави і сюди вже поспішає.
Весна.
А ось і я 0 Весна – красна.
Куди ступлю, там сонце сяє,
Усе навколо оживає.
Іду, пробуджую від сну
Всю землю чарівну.
Зайчик (вибігає, підстрибує).
Весело сонечко блищить,
Проміння щедро ллє.
Гайок привітно шелестить,
Струмочок виграє.

Синичка (весело).
Вийшло сонце за гіроньку
Разом з білим днем.
Розчісує голівоньку
Новим гребінцем.
Срібний промінь уплітає
І стрічечку із ним.
Дрібні іскри розмітає
По цілій землі.
Зайчик.
Я стільки сонця в очі взяв,
Що навіть, як зімкну повіки,
Мені для мрій і для уяв
Його вистачить довіку!
Синичка.
Сонце низько чи високо
Посила землі уклін.
З ним приходять пори року
І приносить безліч змін.
Зайчик і Синичка (разом).
Ми бажаєм вам завжди
Чистого повітря і води.
І сонця промені
Хай завжди ідуть сюди.