Атестація персоналу — складова кадрового менеджменту
І Робота з кадрами — один із напрямів діяльності вихователя-методиста дошкільного навчального закладу. Складовою кадрового ме¬неджменту є атестація персоналу. Це важлива форма морального та матеріального стимулювання, спрямована на вдосконалення діяльнос¬ті педагогів, які працюють в освітніх закладах різних типів і форм влас¬ності. Мета атестації педагогічних працівників:
- активізація їхньої творчої професійної діяльності;
- підвищення відповідальності за результати роботи;
- оцінка особистісних якостей;
- визначення рівня якості виконання ними посадових обов'язків, зазначених у професійно-кваліфікаційних ха¬рактеристиках, нормативно-правових документах;
- забезпечення соціального захисту компетентної педагогіч¬ної праці.
І саме вихователь-методист має підтримувати прагнення педаго¬гів до професійного зростання, допомагати кожному з них реалізува¬ти на практиці наукові надбання, інноваційні технології, розкрити фахові здібності.

Проведення атестації передбачає ведення цілої низки докумен¬тів, оформлення яких, як правило, покладається на вихователя-методиста. Зокрема, у методичному кабінеті ДНЗ має бути впоряд¬ковано такі матеріали щодо атестації:
- законодавчі і нормативні документи з питань атестації пе¬дагогічних працівників;
- перспективний план курсової перепідготовки педагогіч¬них працівників;
- перспективний план атестації педагогічних працівників;
- графік проведення атестації педагогічних працівників;
- пам'ятки, порадники для педагогів, які атестуються;
- матеріали з вивчення, узагальнення досвіду роботи педагогів;
- аналітичні матеріали з вивчення рівня компетентності дітей;
- аналітичні матеріали з вивчення результативності роботи педагогів (діловий щоденник аналізу освітньої роботи, ін¬дивідуальна облікова картка педагога, модель оцінювання результатів роботи педагогічних працівників тощо);
- аналітичні матеріали за результатами атестації педагогіч¬них працівників (таблиці, різні типи діаграм тощо);
- матеріали, напрацьовані у процесі роботи атестаційної комісії, — протоколи засідань атестаційної комісії, бюлетені таємного голосування, книга обліку видачі атестаційних листів тощо (за умови виконання вихователем-методистом обов'язків секретаря атестаційної комісії).

Голова атестаційної комісії:
• несе відповідальність за роботу атестаційної комісії;
• забезпечує дотримання основних принципів атестації педагогіч¬них та медичних працівників: демократизму, загальності, доступності та гласності;
• ознайомлює колектив з наказом про створення атестаційної комісії, атестацію педагогічних працівників, результати (підсумки) атестації педагогічних працівників у поточному навчальному році;
• ознайомлює педагогічних працівників з їх атестаційними листами (під розписку);
• забезпечує своєчасне проходження курсового підвищення кваліфі¬кації педагогічними працівниками дошкільного навчального закладу у 200_/200_ н. р.

Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської по-ведінки. Однак це лише передумови.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазна-чені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шано-бливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчиз-ни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахувань специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей.

За змістом загадки повинні відповіда¬ти завданням всебічного розвитку, містити виховну думку, відповідати віко¬вим і психологічним особливостям дітей, бути доступною.
Основа для відгадування загадок — достатньо повні уявлення про предмети і явища, тому необхідно враховувати досвід дітей, як колективний, так і індивідуальний.
Загадка повинна мати повну і точну характеристику предмета або явища, опис типових ознак. Вона повинна бути цікавою, грамотною, образною, мати ігровий характер.
Для дітей молодшої групи характерне емоційне сприймання. В молодшому віці активно розвиваються увага, па¬м'ять, яка стає наочно-образною, фор¬мується уява. Завдяки цьому на основі словесного опису діти можуть створити образ предмета.
Тематика загадок обмежена невели¬ким життєвим досвідом дітей. Це загад¬ки про іграшки, свійських тварин, деякі предмети домашнього вжитку, продукти харчування. Загадки можуть мати підказку.

Одним з основних методів розвитку діалогічної мови у дітей дошкільного віку на заняттях є бесіда. Бесіда — це організована, цілеспрямована розмо¬ва вихователя з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і від¬повідей. Бесіда є ефективним словес¬ним методом навчання, який при пра¬вильному його поєднанні з конкретни¬ми спостереженнями та діяльністю дітей відіграє велику роль в освітньо-виховній роботі з дітьми

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу з дітьми старшого дошкільного віку

Одним з пріоритетів державної політики в розвитку дошкільної освіти є рівний доступ до якісної освіти, який забезпечується дошкільними навчальними закладами та іншими формами здобуття дошкільної освіти.
Планування, організація та проведення навчально-виховної роботи з дітьми 5-річного віку здійснюється відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти України, Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» з урахуванням умов розвивального предметного, природного, соціального середовища та потреб, інтересів, запитів, здібностей дітей.
Додатково можуть використовуватися авторські та адаптовані програми, які схвалені науково-методичною радою Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.
В організації навчально-виховної роботи з дітьми старшого дошкільного віку важливо забезпечити організовану життєдіяльність дітей спільно з дорослим у створеному для цього розвивальному просторі з обов’язковим включенням наступних видів дитячої діяльності:
• ігрової – шляхом проведення дидактичних, рухливих, будівельно-конструктивних, ігор-драматизацій тощо;
• навчально-пізнавальної – через заняття, а також гурткову, індивідуальну роботу, спостереження та екскурсії, пізнавально-розвивальні бесіди, дидактичні ігри, елементарні досліди й дитяче експериментування у повсякденному житті;
• трудової – у формі індивідуальних і групових трудових доручень, чергувань, колективної праці та ін.;
• комунікативно-мовленнєвої – за допомогою спеціальних мовленнєвих занять, бесід, розмов на особистісні та спільні теми, створення й розв’язання певних ситуацій спілкування, індивідуальної роботи у повсякденному життя, цілеспрямованого залучення дітей до спілкування під час всіх форм організації життєдіяльності;
• художньої – через заняття з художньої праці, образотворчої, музичної, літературної діяльності та розваги, свята, гуртки художньо-естетичного циклу, індивідуальну роботу та ін.;
• рухової – шляхом залучення до участі у заняттях з фізичної культури, плавання, музики, спортивних секцій та хореографічних гуртків, різних форм організації дитячої праці, рухливих ігор у повсякденному житті, фізкультурних свят, розваг, походів, ранкової гімнастики та гімнастики після денного сну, фізкультурних хвилинок, пауз та ін.

Зміст навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі Умка визначається Базовим компонентом дошкільної освіти відповідно до програми розвитку, навчання, виховання дітей "Я у Світі".
У навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. В залежності від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення групи, професійної майстерності педагога вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами чи індивідуально

Психолого-педагогічні дослідження вітчизняних вчених (Артемова Л. В., Бойченко Н. О., Григорепко Г. І., Щербакова К. Й. та ін.) свідчать про формування важливих новоутворень у грі - провідній дитячій діяльності. Тому не випадково грамотне педагогічне керівництво ігровою діяльністю є однією з умов повноцінного розвитку дошкільника. Реалізація цієї умови потребує і правильної організації предметно-ігрового середовища, за допомогою якого педагог створює для дитини зону найближчого психічного розвитку.
Предметно-ігрове середовище буде розвивальним за умов, якщо воно розширює, поглиблює уявленим дошкільників про особливості людською житла та найважливіші для людського буття споруди соціального призначення і транспорт. Удосконалення вміння дитини використовувати за призначенням предмети та знаряддя, вправляє в умінні самостійно визначати ігровий сюжет, робити його змістовним, розподіляти ігрові ролі, дотримуватися правил рольової поведінки, налагоджувати ігрову взаємодію, використовувати й розподіляти іграшки та ігрові атрибути, реалізовувати ігровий задум, перетворювати ігровий простір; орієнтує в творах мистецтва (образотворчого, музичного, театрального, літературного), допомагає опанувати мову цих видів мистецтва, передавати художній образ різними мистецькими засобами, стимулювати до творчості.
У створенні розвивального предметно-ігрового середовища важливу роль відіграє характер розміщення ігрового обладнання в приміщенні, яке повнимо забезпечити дитині вільний доступ до ігор та іграшок.
Потрібно також уникати тих ігрових матеріалів, які вносять у сюжетно-рольові ігри штампи, одноманітність, перешкоджають прояву самостійної ігрової творчості дитини. До таких небажаних стереотипів слід віднести традиційні ігрові куточки для сюжетних ігор із незмінними темами і сюжетами ("Лікарня", "Пошта", "Пароплав", "Магазин" тощо).

Плюралізм поглядів на формальні, змістові та організаційно-методичні аспекти дошкільної освіти призводить подекуди не стільки до утвердження свободи і демократії, скільки певною мірою до розгубленості від потоку, точніше сказати броунівського руху, ідей, програм, підходів, теорій. Не можу не погодитися з думкою Катерини Крутій, висловленою в статті про діяльнісну модель заняття (ДВ, 2006, N9 7), що таке різночитання веде до хаосу в теорії і практиці дошкільної освіти.
У сучасних дошкільних закладах, як і в будь-якій сфері діяльності, працюють люди, різні за рівнем професійної самостійності, здатності до творчості. Є творці, "педагоги від Бога", особистісна та діяльнісна модель організації життєдіяльності яких не вписується в жодні стандарти. І це дуже добре, адже завдяки цьому створюється своєрідне розвивально-виховне середовище. Є велика армія сумлінних вихователів, які щиро відгукуються на інноваційні рухи, перебувають у постійному пошуку способів вдосконалення своєї роботи, але вони, на жаль, не завжди здатні критично проаналізувати сприйняту інформацію, тож можуть впроваджувати неякісні ідеї, свято вірячи в їхню довершеність. Багато в нас і молодих педагогів, яким не обійтися без слушних порад та рекомендацій. А зрештою, всім педагогам конче потрібні чіткі настанови й орієнтири в тому, що можна назвати організацією змісту навчання. Не можна дозволити, і в цьому я цілком згодна з пані Крутій, щоб кожен, хто забажає, переписував на свій манер дошкільну дидактику, своє незнання основних дидактичних категорій видавав за інновації. Можливо, на дошкільну дидактику тому й дивляться дещо зверхньо представники "великої науки", що ми дозволяємо собі плутанину в термінології, неточності в тлумаченні ключових понять, розумінні структурно-логічної організації освітнього процесу в дошкільному закладі.
Прийшов час і для того, щоб відповісти на гостро болюче питання: "Що ж є ДОБРЕ в сучасній дошкільній освіті?", бо в керівних органів, вихователів, дітей, батьків, теоретиків дошкільної педагогіки думки з цього приводу дуже різняться. Отже, життєво необхідно упорядкувати, унормувати, усунути розбіжності, що мають місце в нашій важливій справі.
Для цього, гадаємо, передусім слід визначитися щодо ключових понять, пов'язаних з організацією освітнього процесу в дошкільному закладі.