Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку - Методичний кабінет - Методична скринька - Для завантаження інформації з сайту ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ! - Сайт вихователів
    Реєстрація.    Створить PS Субота, 03.12.2016, 11:36

Меню сайту
Категорії розділу
Конспекти занять [1]
Дослідницька діяльність [1]
Мовленнєвий розвиток [4]
Пізнавальний розвиток [13]
Художньо-естетичний розвиток [2]
Ігрова діяльність [8]
Методичний кабінет [20]
Персональний кабінет
Привіт: Гість

Сообщения:

Гість, ми раді вас бачити. Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь!
Форма входу
Погода

Для завантаження інформації з сайту ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Головна » Файли » Методична скринька » Методичний кабінет

Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку
18.02.2011, 20:21
Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської по-ведінки. Однак це лише передумови.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазна-чені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шано-бливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчиз-ни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахувань специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для фо-рмування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Вітчизни, необ-хідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, його структурі, змісті, а також про-стежити його народження, джерела (на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з’явитися це складне інтегральне почуття).
Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона пови-нна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами краї-ни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьків-щини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Таким чином, базовим етапом у формуванні в дітей любові до Батьківщини необхідно вва-жати накопичення дитиною соціального досвіду проживання у своїй Вітчизні та засвоєння усталених норм поведінки, взаємовідносин.
Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особисто-сті: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.
У поняття патріотизму входять когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти, які ре-алізуються у сфері соціуму та природи.
При цьому для дошкільнят провідним є емоційний компонент. Когнітивний компонент, забезпечує зміст, а поведінковий виконує контрольно-діагностичну функцію.
Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрям-ків:
1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;
2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;
3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
4) ставлення до державного устрою.
Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвит-ку дітей.
Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям пев-них знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках.
Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій во-на живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визна-чні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.
Така схема змісту знань про рідну країну, на основі яких можливо вже в дошкільному віці формувати дієве ставлення до неї.
Зміст знань про рідну країну в попередніх програмових документах, як відомо, ототожню-вався із змістом суспільного життя. У Державній базовій програмі та Базовому компоненті до-шкільної освіти в Україні цей зміст розглядається в контексті формування уявлень про країни світу, а також через порівняння з іншими країнами та пошук подібності та відмінності між ни-ми.
Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ста-влень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлен-ня того, що ти свій, ти потрібен.
У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.
Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не зві-льняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.
Указані вище вимоги стосуються також і дошкільного закладу. Життя дітей у дитячому са-дку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала. Як показує практика, це відбувається да-леко не завжди.
Багато дітей, на жаль, не люблять дитячий садок, а значить, ми не можемо розглядати та-кий дошкільний заклад „ланкою” в системі інститутів виховання любові до Батьківщини. Бі-льше того, у дитини культивується негативне почуття і ставлення.
Для того щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам’яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів.
Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихо-вателі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять і т.д.
У дошкільному закладі, в групі, на майданчику в кожної дитини, як правило, є своє улюб-лене місце для гри, для усамітнення.
Вихователю необхідно дуже обережно ставитися до цього і, навіть, підтримувати „право ди-тини на свою територію” (також необхідно поважати право дитини на власність). Важливо створити максимально можливі умови для „індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища” (О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдається зробити дошкільний заклад другим домом дитини, то почуття приязні закріплюється і з роками переходить в сферу приємних і дорогих спогадів
Приязнь до дитячого садка пов’язана і з тим, як багато діти знають про свій дошкільний заклад, як вони в ньому орієнтуються, чи почувають себе господарями.
З цією метою вихователь організовує екскурсії по дитячому садку, знайомить дошкільнят із співробітниками.
Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, на-дають їм певність і смисл.
Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят).
Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей та-кі почуття.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з ті-єю, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.
Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кіно-зйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.
Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.
Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розка-зувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.
Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні ву-лиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу.
Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повід-омляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання пови-нні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.
Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.
Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.
Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Ді-тей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.
При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, роз-маїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Головна мета цих занять — пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її ба-гатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спо-стереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до при-родоохоронної діяльності. Малюкам про природу розповідають їхні улюблені казкові персона-жі — Озивайко, Добрик, Джмелик із журналу "Джміль", хлопчик Помагай, Травознай та інші. Доброю традицією може стати проведення "Днів Землі" з участю батьків, коли розцвітає і за-плітається у віночок буйної зелені вся територія дитячого садка. Такий досвід склався у колек-тиві дошкільного закладу № 80 м. Луганська.
Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мис-тецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які ви-користовуються у роботі з дітьми були високохудожніми.
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у ді-тей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які про-славили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, манд-рівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних при-кладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захи-щати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.
У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогіч-ний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти ба-чать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є занят-тя, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощу-ється хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на сто-лі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корис-на для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня націо-нальна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчиз-ну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріа-лу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.
Доцільно запропонувати дітям розпитати й розповісти про цікаву роботу батьків або яко-гось родича, а потім провести конкурс на кращу розповідь. Для зміцнення пам'яті роду велике значення має виховання (і в дорослих, і в дітей) поваги до поховань предків. Діти повинні зна-ти, де поховані їхні дідусі, бабусі, допомагати дорослим доглядати могили рідних людей: сади-ти квіти, поливати їх, прибирати тощо.
У старших дошкільнят і молодших школярів мають скластися поняття сім'ї, родини, ро-ду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер.
В умовах сільського дитячого садка можна дати завдання дослідити близькі і далекі родові зв'язки між учнями класу, школи.
Нині чимало говорять та пишуть про український національний характер, україн-ську ментальність.
Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється тради-ційне житло українців — хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?"
Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за мате-ріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса — відчуття краси.
Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" — "На Ви" — свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.
Працьовитість українців, що рятувала націю не один раз від зникнення, актуальна в наші дні, коли знову вирішується доля України. Щоб допомогти дітям усвідомити важливість цієї риси доречно поставити такі запитання:
♦ Чим можна пояснити життєві успіхи твоїх рідних і родичів?
♦ Що ти можеш сказати про результати праці твоїх родичів? Хто з твоїх родичів своєю пра-цею досяг найбільших успіхів?
♦ Де і ким працюють твої батьки?
♦ Як ти ставишся до праці своїх батьків?
♦ Що ти знаєш про самовіддану працю твоїх дідів та бабусь у повоєнні роки?
Потребує сміливого й відвертого підходу проблема негативних національних рис, особливо найбільш виразної, що завжди була фатальною для долі народу, держави. Це — індивідуалізм (хоча його дехто сьогодні ідеалізує), відсутність або притлумленість почуття згуртованості української нації.
Тому така важлива система питань, проблем, присвячених згуртованості насамперед роду, а також групи, колективу дошкільного закладу.
Як позитивний приклад колективістської традиції українського народу (з попереднім пояс-ненням педагога) можна навести традицію української толоки. Коли люди з одного кутка сходяться і разом зводять хату своєму односельцю. Причому участь у цьому заході беруть усі: від малих до старих.
Педагогічний досвід А. Макаренка, його принцип єдності інтересів особистості й колективу важливий і сьогодні. Також актуальне поєднання поглядів А. Макаренка і Г. Ващенка на ви-значальну роль сім'ї, батьків у вихованні дітей.
Старші дошкільнята і молодші школярі повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю. їхні любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі села, міста. Ось орієнтовний обсяг знань про рідний край, який посильний шести-семирічним дітям.
♦ Найдавніші поселення району, міста. Що відомо з їхньої історії?
♦ Найвідоміші земляки. Хто з видатних людей народився в районі, місті? Що він зробив для народу, держави? Чим прославив наш край?
♦ Наймальовничіший куточок рідного міста (річка, ліс, урочище). Чим він відомий?
♦ Найдавніша споруда. Історія її створення.
♦ Найвидатніші люди краю. Чим вони відомі?
♦ Туристичний маршрут по рідному краю.
♦ Які пісні про матір та Україну ти знаєш?
♦ Які вірші ти вже вивчив?
♦ Що означає герб нашого міста?
Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українсь-ких народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох школах і дошкільних закладах — дитячі ранки: "Мамина пісня", "Бабусина казка", "У мого батька золо-ті руки", „Свято української мови”, „Ярмарок”, „Свято української пісні”, обрядові свята, тощо.
Ознайомлення з рідним містом як засіб патріотичного виховання дітей дошкі-льного віку.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві до-шкільному віку.
У „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” цей напрямок визначено в сфері „Люди”.
Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:
• Ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинно природно „входити” в цілісний освітній процес, що будується на фоні краєзнавчого матеріалу.
• Введення краєзнавчого матеріалу в роботу з дітьми з врахуванням принципу поступово-го переходу від більш близького дитині, особистісно значущого, до більш віддаленого від ди-тини – культурно-історичних фактів.
• Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значу-щості для них того, що відбувається навкруги.
• Розвиток музейної педагогіки, що надає можливість дитині налагодити діалог з культу-рним надбанням минувшини та сьогодення.
• Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідно-го міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почут-тя, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поро-бок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
• Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмос-фери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
• Вибір методів ознайомлення дітей з рідним містом, що перш за все підвищують їх пізна-вальну та емоційну активність.
• Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та кра-си.
• Організація роботи з батьками під девізом: їх знання та любов до рідного міста повинні передаватися дітям.
Ознайомлення дошкільнят із рідним містом може стати тією основою, навколо якої інтегруються всі види дитячої діяльності.
Одним із варіантів реалізації принципу інтеграції в роботі з дошкільнятами є організація педагогічного процесу на основі тематичного планування.
Такий підхід дає можливість бачити різні аспекти явищ: соціальні, морально-етичні, при-родні, художньо-етичні та ін. Крім того, „занурення” в ту або іншу тему, яку одночасно вивча-ють діти різного віку, дозволяє об’єднати їх спільними почуттями, переживаннями при прове-денні спільних свят, вечорів відпочинку, виставок. При цьому старші можуть поділитися з меншими досвідом, підготувати матеріали, необхідні для власної діяльності та для малят. Зро-бити подарунки малятам.
Дуже ефективною формою може стати і такий вид діяльності як дитячі „погостини”, коли старші діти готують для менших концерт, виставу тощо, і запрошують менших до себе в гості. Малята також готують невеликий концерт для старших і йдуть в групу, де перебувають діти старшого дошкільного віку. Вихователі в кінці організовують спільні ігри дітей. Так створюєть-ся дитяче співтовариство.
Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому не-обхідно пам’ятати наступне.
• Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
• Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викли-кати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спону-кати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці лю-ди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
• Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вира-зи: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
• Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.
Визначимо тематичні блоки роботи вихователя з дітьми по ознайомленню з рідним міс-том.:
1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Ву-лиці нашого міста.
3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.
4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.
5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті.
6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чо-му? Які люди прославили наш край?
7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин най-більше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашо-му краї, місті.
8. Культура рідного міста. Які музеї, театри, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, шко-ли, дитячі садки.
9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, те-атрі, на прогулянці, на загальноміських святах.
10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є тради-ції, свята. День міста.
11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допо-магає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.

Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міс-та. збагачуючи життєвий досвід дитини.
Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихо-ванням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залу-чення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.
Ефективність морально-патріотичного виховання досягається тоді, коли педагогічна дія-льність характеризується цілісністю і включає відбір краєзнавчого змісту в відповідності з ме-тою розвитку дитини, її віковим особливостям та інтересам; збагачення розвивального середо-вища матеріалами про рідне місто (дидактичні ігри, посібники, предмети мистецтва, продукти дитячої творчості та інше), узгодженість тематики занять по ознайомленню з рідним містом з тематикою інших занять, з іграми дітей. Створення умов для самостійної та спільної з дорос-лими роботи з краєзнавчим матеріалом; забезпечення соціально-емоційного благополуччя дитини, діагностика змін в її розвитку.

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
“ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ КІРОВСЬК”

МЕТА: Формувати уявлення про історію рідного краю, знайомити з історичними подіями , які відбувалися багато років тому. Розуміти їх важливість. Знати походження, назви свого міста, вулиць. Учити дітей орієнтуватись на території свого мікрорайону. Знайомити дітей з природою рідного краю її особливостями. Закріпити знання дітей про рослин-ний і тваринний світ свого краю .Збагатити знання дітей про корисні копалини , їх за-стосування . Ознайомити з парками, архітектурними пам’ятниками міста Збагачувати активний словник дітей, розвивати спостережливість, мовленнєву активність, бажан-ня, вміння передавати свої відчуття. Виховувати почуття гордості за своє місто, повагу до батьків, людей, що в ньому мешкають, інтерес до традицій свого народу.

ТРИВАЛІСТЬ ПРОЕКТУ: 4 ТИЖНІ

I ТИЖДЕНЬ “Моє рідне місто вивчаю – вже багато вулиць знаю”

П О Н Е Д І Л О К
1. Познайомити дітей з піснею Олени Одарченко “Я люблю тебе, Кіровськ”, яка стала ліричним символом міста.
2. Пізнавальна гра “Стежками нашого міста” .Виявити знання дітей про своє місто.
3. Рольова гра “Я екскурсовод” Проводиться в тематичній кімнаті “Авто містечко”

В І В Т О Р О К
1. “Шлях до рідних”(вулиці, на яких мешкають рідні) – малювання схем вулиць.
2. Відкриття казкових майстерень: салон “Чарівний світ природи” (старша група)- ви-готовлення скульптур з природного матеріалу для улюблених куточків міста Кіров-ська; крамничка “Корисні дрібнички”-виготовлення оберегів. (середня група)
3. Відвідування картинної галереї. Знайомство з творчістю міської художниці Дукіної А.М.

С Е Р Е Д А
1. Автобусна екскурсія до заводу “Центрокуз”: “Дуже швидко підросту, на завод ро-бить піду”. Прогулянка територією заводу , знайомство з працівниками, розглядан-ня продукції, яку випускає завод.
2. Сюжетно-рольова гра “Машинобудівельними”
3. ”Довідкове бюро” (все про завод).
4. Відкриття фото салону “Моє місто”(головні споруди та підприємства)

Ч Е Т В Е Р
1. Актуальне інтерв’ю “За що я люблю рідне місто ?”(сприяти бажанню ділитися свої-ми думками, міркуваннями)
2. Дид.гра “Маршрутне таксі ”.Знайомство з вулицями, зупинками.
3. Математична вправа “Скільки зупинок”(лічба, орієнтація на площині)
4. Транспорт міста. Ручна праця
5 Гра-фантазія “Як би я був чарівником” (що зробив би гарного у рідному місті?).

П ’Я Т Н И Ц Я
1. Екскурсія до шахти С.М.Кірова. Знайомство з професією шахтаря. Розповідь про виникнення назви нашого міста.
2. Дидактична гра “Кому що треба для роботи ?”
3. Малювання “Ким я буду коли виросту ?”
4. Кіровськ люди прикрашають. Як ви це розумієте.

ІІ ТИЖДЕНЬ “Природа – окраса рідного краю”

П О Н Е Д І Л О К

1. Екскурсія до парку з метою з’ясування які дерева ростуть в нашому краї
2. Збирання матеріалу для гербарія
3. “Літечко всміхається “ Виготовлення масок із листочків
4. Колективна аплікація “Смарагдова ковдра”. Вчити вирізати різні за формою листо-чки

В І В Т О Р О К

1. Лялькова вистава “Цілющі корінці” (закріплення знань про рослини та квіти)
2. Відкриття фітобару “Здоров’ячки”
3. Малювання “Зелені цілителі”
4. Вікторина для батьків та дітей “Зелені скарби України”
Щоб цілющі трави знати їх треба змалечку вивчати.

С Е Р Е Д А
1. Подорож-розслідування “Наші крилаті друзі”
2. Дидактична гра “Знайди своє гніздечко”(вчити правильно знаходити у якому гніз-дечку мешкає птах)
3. Конкурс “Готуй годівничку з літа” на кращу та оригінальнішу годівничку, виготов-лену батьками з дітьми.

Ч Е Т В Е Р
1. Екскурсія до краєзнавчому музею .Розглядання експозиції “Тваринний світ мого краю”.
2. Оформлення “ книги скарг природи” ( з метою з’ясування яку допомогу діти мо-жуть надати тваринам.)
3. Відкриття виставки “Наші домашні улюбленці”(малюнки, аплікації, фото, вишив-ки)
4. Конкурс на краще прізвисько для тварини.

П ’Я Т Н И Ц Я

1. Уявлена подорож на літаку “Блакитне мереживо нашого краю” (вивчення назв рі-чок Луганщини)
2 “Чиста криниця”. Досліди-роздуми на тему “Як зберігати воду чистою?
3. Уроки милування у природі “У криниченьки в гостях”
4. Складання екологічних казок Уроки творчості.
5. Малювання “Живі краплини”

ІІІ ТИЖДЕНЬ “Мені серед людей зростати і я їх вчуся поважати”

П О Н Е Д І Л О К
1. “Сімейний фотоальбом”- сімейні реліквії.
2. Вечірні посиденьки “До бабусі на гостини” .Вивчення сімейних традицій нашого краю
3. Конкурс на кращу розповідь про матусю(складають діти і татусі)
4. Складання макету родинного дерева (колективна аплікація з тканини)

В І В Т О Р О К
1. Перлини з Луганської торбини.(словесні ігри на запам’ятовування назв міст, сіл Лу-ганської області)
2. Інсценування малих фольклорних форм “Рідна мова –материнська мова”
3. Лялькова вистава за мотивами українських казок
4. “З торбинки “Запитайника”(вечір загадок та відгадок) .

С Е Р Е Д А
1. Перехрестя веселих забав (народні ігри, забави, розваги, пісні-гуморинки)
2. Стара казочка на новий лад.
3. Банк усіляких цікавинок (сімейна ігротека).
4. Складання і вирішення ребусів, головоломок , візерунків., ігри-підказки..

Ч Е Т В Е Р
1. Запитання-взаємоосвіта “Добродій” .Діти старшої групи вчать молодших як добре робити, а як ні.
2. Скарбниця відкритих думок “Чи легко бути ввічливим ?”
3. Драматизація казки “Невиховане мишеня “
4. Охорона здоров’я “Я один лишився вдома”
5. Подорож до країни Брехляндії “Чому діти говорять неправду ?”

П’ Я Т Н И Ц Я
1. Відвідування школи мистецтв. Знайомство з кращими учнями
2. “Місто веселих майстрів” .Організація виставки малюнків, поробок дітей та батьків у дитячому садку
3. Зустріч з народними майстрами, розповідь про їх мистецтво (вишивка ,малювання, робота з соломкою)

4 ТИЖДЕНЬ “Про сиву давнину нашого міста”

1. Екскурсія до краєзнавчого музею з метою ознайомлення з історією нашого міста.
2. Розглядання малюнків “Рудник Голубовський”. Обговорення з дітьми того, в яких умовах жили перші поселенці рудника (землянки, казарми, бараки.
3. Перші вугільні копальні (шахти № 32 та № 32-біс)Умови праці на них.
4. Перші школи. Клуб шахти Кірова, який ще існує з тих пір
5. Перші дитсадки.
6. Ігри наших бабусь та дідусів.

Категорія: Методичний кабінет | Додав: Мишель
Переглядів: 26871 | Завантажень: 141 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 4.3/3
Всього коментарів: 3
3  
sdfdvx sd sd

2  
Дякую! Дуже корисний матеріал.

1  
Дякую за корисний матеріал. smile

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
Заходьте до нас в гості.
Сайт по логопедії
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2016
Всі посилання, розташовані на даному ресурсі, були взяті з відкритих джерел інтернету. Всі права на матеріали, представлені в даному розділі, належать їх авторам, правовласникам і видавництвам.
Ні адміністрація, ні хостинг-провайдер, ні будь-які інші особи не несуть відповідальності за використання матеріалів даного розділу!
Зробити безкоштовний сайт з uCoz