Реєстрація.    Створить PS П`ятниця, 29.03.2024, 07:49

Меню сайту
Категорії розділу
Конспекти занять [1]
Дослідницька діяльність [1]
Мовленнєвий розвиток [4]
Пізнавальний розвиток [13]
Художньо-естетичний розвиток [2]
Ігрова діяльність [8]
Методичний кабінет [20]
Персональний кабінет
Привіт: Гість

Сообщения:

Гість, ми раді вас бачити. Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь!
Форма входу
Погода

Для завантаження інформації з сайту ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Головна » Файли » Методична скринька » Методичний кабінет

Методика проведення бесід з дітьми
18.02.2011, 20:29
Методика проведення бесід з дітьми
Одним з основних методів розвитку діалогічної мови у дітей дошкільного віку на заняттях є бесіда. Бесіда — це організована, цілеспрямована розмо¬ва вихователя з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і від¬повідей. Бесіда є ефективним словес¬ним методом навчання, який при пра¬вильному його поєднанні з конкретни¬ми спостереженнями та діяльністю дітей відіграє велику роль в освітньо-виховній роботі з дітьми. Розроблений Сократом і Платаном метод бесіди застосовувався у нав¬чанні молоді риториці й логіці. Пізніше цей метод був використаний у шкіль¬ному навчанні. З часів Я. А. Коменського та Й. Г. Песталоцці постало пи¬тання про застосування бесід у дошкільному вихованні. Бесіда в першу чергу є методом уточнення і систематизації уявлень дітей, здобутих ними в процесі повсяк¬денного життя і на заняттях. Характер бесіди вимагає від дитини вміння ак¬тивно відтворювати свої знання, по¬рівнювати, розмірковувати, робити висновки. За допомогою бесід діти цілеспрямовано засвоюють відомості про конкретні предмети й явища, вчаться словом передавати ознаки предметів, дії з предметами. Зосеред¬жуючи увагу на характерних ознаках явищ, педагог поглиблює уявлення дітей про те, що вони сприймали на прогулянках, екскурсіях. Позначення сприйнятого словом, опис самими дітьми предметів і явищ робить процес набуття знань осмисленішим. Бесіда також збагачує дитину новими знан¬нями або показує знайоме в новому аспекті. Беручи участь у бесіді, дитина вчиться зосереджувати свою думку на одному предметі, пригадує те, що знає про нього, привчається логічно мис¬лити. В бесіді вихователь учить дитину чітко висловлювати свої думки, розви¬ває вміння слухати і розуміти запитан¬ня, правильно формулювати відповідь на них — коротко або докладніше за¬лежно від характеру запитання, пра¬вильно ставити запитання. Бесіди ак¬тивізують дитячу мову, сприяють роз¬витку діалогічного мовлення. Ово¬лодіння навичками діалогічного мов¬лення має важливе значення для нас¬тупного навчання в школі. Вихователь вчить дітей у ході бесід правильно застосовувати граматичні форми слів, чітко вимовляти слова, правильно ставити наголоси, збагачує й активізує їх словник. У бесідах є можливість повторно відтворити те, що діти спостерігали раніше. Під впли¬вом бесід мова дошкільників стає точнішою, змістовнішою. У бесіді активізуються моральні й естетичні уявлення дітей, зосеред¬жується їхня увага на найяскравіших враженнях. Бесіди, ідейно спрямовані й багаті за змістом, підводять дітей до доступних для них суджень, висновків. Дитина на яскравих прикладах пов¬ніше осмислює й емоційніше пережи¬ває своє ставлення до оточуючого. Спираючись на знання, дитина обду¬мує свою поведінку, оцінює вчинки. Бесіда формує у дитини відповідне ставлення до фактів дійсності, сприяє вихованню організованості й форму¬ванню певних моральних якостей. В умовах дитячого садка бесіда ви¬користовується як важливий засіб ко¬лективного спілкування дітей. Бесіда як метод навчання викорис¬товується в основному в старших гру¬пах. Проте окремі бесіди (наприклад, про працю дорослих у дитячому садку, про пори року] можна успішно прово¬дити в середній групі (з другої полови¬ни року). Змістом бесіди є програмний ма¬теріал з ознайомлення дітей з навко¬лишнім: з предметами побуту, праці, з побутом і працею людей, явищами природи, суспільним життям, святами, з іграми, навчанням і працею дітей у дитячому садку. Зміст бесіди може складати обговорення прослуханих казок, оповідань, віршів, розглянутих картин, діафільмів, кінофільмів, теле¬передач тощо. Зміст бесід повинен бути педа¬гогічно цінним, сприяти здійсненню завдань всебічного виховання дітей і разом з тим бути посильним, психо¬логічно близьким дитині-дошкільнику. Дотримання останньої вимоги особ¬ливо необхідне для того, щоб бесіда проходила активно, збуджувала думку дитини, допомагала утримувати її ува¬гу і залишила б глибокий слід у її свідо¬мості. Сучасні методисти пропонують різно¬манітну тематику для бесід з дошкіль¬никами. Поширеними є бесіди, які відтворю¬ють факти і явища суспільного життя: «Київ — головне місто України», «Наше місто», «Ми любимо своє село», «Що ми бачили в бібліотеці?». Ряд бесід присвячується темам праці, трудовим процесам, трудовим справам самих дітей: «Хліб — всьому голова», «Про¬фесії твоїх батьків», «Як шиють одяг», «Про будівництво», «Ми — чергові», «Що ми виростили на городі, в саду?» тощо. З дошкільниками проводяться бесіди про машини, які допомагають дорослим у праці («Що машини допо¬магають робити в дитячому садку і вдома?», «На чому люди їздять?», «Які машини допомагають колгоспникам вирощувати врожай?» тощо), про предмети, з якими діти зустрічаються кожного дня («Наші іграшки», «Про одяг і взуття», «Про посуд» і т. ін.). Вихователь повинен глибоко про¬думувати зміст бесід, відбирати для обговорення ті факти й явища, які підводять дітей до узагальнюючих висновків і в той самий час потребу¬ють додаткових пояснень, відомостей, щоб діти повніше і глибше осмислили матеріал спостережень. Старший вихователь дитячого сад¬ка повинен допомогти вихователям спланувати проведення бесід у певній послідовності, забезпечити зв'язок їх між собою. Наступні бесіди мають бути складніші за попередні. В них повинні ставитись нові розумові завдання, підвищуватися вимоги до мови дітей. Бесіда досягає своєї мети тільки при чіткій організації і продуманій методиці її проведення. Тому значне місце в успішному проведенні бесіди має ре¬тельна підготовка до неї вихователя і дітей. Вихователь, визначивши зав¬дання і тему бесіди, продумує і підбирає її зміст, структуру, визначає характер і формулювання основних запитань. Крім того, підбирає необхідні наочні посібники, технічні засоби, продумує, як урахувати індивідуальні особливості дітей і забезпечити диференційоване керівництво ними під час бесіди. Готовність дітей до бесіди полягає у наявності в них відповідних знань про предмет чи явище, які будуть обгово¬рюватись у бесіді. Ці знання дитина одержує під час екскурсій, спостере¬жень, розгляду картин, перегляду діафільмів, телепередач тощо. Бесіда повинна будуватися на основі життє¬вого досвіду і знань дітей. Наприклад, бесіду на тему «Про зиму» можна про¬водити тільки тоді, коли діти вже оз¬найомились з зимовими явищами природи, слухали відповідні оповідан¬ня і вірші. Якщо планується бесіда за змістом картини, літературного твору, то діти повинні мати певні знання для розуміння цього матеріалу, прослухати цей літературний твір, розглянути кар¬тину. Бесіда є складним методом нав¬чання, її хід залежить не тільки від підготовки самого вихователя, а й від рівня розвитку дітей, їхніх знань, від ступеня їхньої активності й са¬мостійності. Бесіда вимагає від дитини напруження уваги, вона повинна весь час стежити за ходом бесіди, не відволікатись від теми, слухати своїх товаришів, пригадувати, узагальню¬вати, бути готовою відповідати, в той же час стримувати себе від виступу, коли не запитують. Перед виховате¬лем стоїть завдання підтримувати протягом усього заняття активність дітей, мобілізуючи їхню увагу. Структура бесіди залежить від теми, змісту, віку дітей. У ній взаємо¬пов'язані такі структурні елементи, як початок бесіди, основна та заключна частини. Бесіда повинна починатися з опису конкретних образів, емоційно яскравих спогадів дітей про цікавий випадок. Необхідно відразу ж оживити в пам'яті дітей цілісний образ, явище, активізувати емоційну сферу дітей і тим самим викликати в них бажання брати участь у бесіді. Є.О. Фльорина пише з цього приводу, що початок бесіди повинен бути образним, емо¬ційним, повинен «зібрати» увагу дітей і спрямувати їхні думки. Почати бесіду можна по-різному — із згадування, з розповіді, з розгляду картинки, іграшки, предмета, з зага¬дування загадки, читання вірша, які мають пряме відношення до теми. В основній частині бесіди розкри¬вається її конкретний зміст. Готуючи бесіду, вихователю треба спланувати її етапи, тобто виділити суттєві компо¬ненти того поняття, яке буде аналізу¬ватися з дітьми. Дітям послідовно ставляться запитання, які спрямову¬ють їхню активність. По ходу бесіди вихователь дає пояснення, стверджує дитячі відповіді, узагальнює їх, показує наочний матеріал і т. ін. Бесіда повин¬на бути емоційною, жвавою, підвищу¬вати активність дітей. Залежно від змісту бесіди, в ній в різних поєднаннях використовуються такі прийоми, як запитання, пояснення, показ наочного матеріалу. У процесі бесіди педагог іноді повідомляє нові відомості, щоб уточ¬нити або поглибити знання дітей про ті предмети й явища, про які йде мова. В бесіді можна використовувати різні прийоми словникової роботи — пояс¬нення вихователем значення окремих слів, повторення слова хором разом з вихователем. Успіх і педагогічна результативність бесід багато в чому залежить від пра¬вильно поставлених перед дітьми за¬питань. Усі запитання можна поділити, як зазначає Є.О. Радіна, на дві групи. До першої можна віднести ті, які вимага¬ють від дітей простої відповіді чи опи¬сування предметів, явищ. Це запитан¬ня що? хто? який? куди? та ін. Вони ставляться на початку бесіди або мікротеми бесіди для того, щоб відно¬вити в пам'яті дитини те, що вона ба¬чила, переживала. Друга група запи¬тань вимагає від дітей деяких логічних узагальнень, умовиводів, встановлен¬ня причинних зв'язків, розкриття змісту теми. (Для чого? чому? навіщо? чим схожі? як узнати? та ін.). Такі запитання пошукового та проблемного характеру повинні віді¬гравати провідну роль в бесіді, особ¬ливо в старших групах. Вони здебіль¬шого ставляться після того, як в пам'яті дитини відновилися знання, образи, і на основі аналізу вона може прийти до висновку. Запитання вихователя повинні розкривати зміст теми і спрямовувати думку дітей на правильну відповідь. Тому їх треба формулювати чітко, конкретно, коротко. (Які машини до¬помагають будівельникам будувати будинки? Де роблять іграшки?). Неко¬нкретні запитання часто призводять до неправильних, поверхових відповідей. Так, запитання «Що ви знаєте про Київ?», «Що ви можете сказати про цю картину?» і подібні — широкі за змістом, неконкретні, тому й відповіді дітей будуть поверховими. В самому запитанні не повинно бути незрозумілих дітям слів. У кожному запитанні повинна бути лише одна думка. При постановці запитань не¬обхідно чітко уявити собі, які психічні процеси при цьому активізуються у дітей — процеси пам'яті, мислення, уя¬ви, а також, які саме почуття виклика¬ються. Активізація всіх психічних про¬цесів шляхом запитань до дітей — важлива умова проведення бесіди. Слід також ставити такі запитання, які викликали б у дітей різні образи — зорові, слухові тощо. Наприклад, у бесіді про річний транспорт вихова¬тель ставить таке запитання: «Що ви чули, коли були на набережній?» Діти згадують, що чули гудки пароплавів, короткі й довгі, шум моторів, голосні оголошення по радіо на річковому вокзалі тощо. Слухові сприймання допомагають дітям точніше описати все, що характеризує явище, предмет. Крім основних запитань вихователь повинен використовувати і допоміжні — навідні та підказуючі. Навідні запи¬тання займають основне місце серед допоміжних, вони допомагають дитині не тільки точніше засвоїти зміст того, про що запитують, а й наштовхують на правильну відповідь, дають можливість самостійно впоратись з нею, наприк¬лад: «А що ще у нас є цікавого в місті? Яка річка? Як вона називається?» Значно менше місце повинні зай¬мати підказуючі запитання, які містять у собі готову відповідь. Діти, відповіда¬ючи на них, повинні тільки ствердити чи заперечити, наприклад: «А ти бачив пам'ятник на площі?» Ці запитання треба ставити тільки дітям, які не впевнені у своїх силах, повільно дума¬ють. Відповівши на таке запитання, дитина сміливіше відповідатиме на наступні. Проте і щодо таких дітей ці запитання не можна застосовувати часто, бо це привчає дитину до відповідей без роздумування, гальмує її розумовий розвиток. Важливим показником активної участі дітей у бесіді є їхні запитання. Треба вчити дітей ставити запитання до вихователя і товаришів. Вихователь повинен бути уважним до запитань дітей, які виникають у них в процесі бесіди: схвалити вдалі запитання, відмітити спостережливість, допит¬ливість. Вихователь може викликати у дітей бажання ставити запитання зау¬важеннями («Невже вам нецікаво знати, як роблять цю іграшку?»), попе¬редньою установкою («Послухайте Сергія, а потім розпитайте його де¬тальніше, що він бачив у Києві»), вказівками («Запитайте один у одного, що вам найбільше запам'яталося з того, що ми бачили на телеграфі й чо¬му?»). У процесі бесіди діти повинні вис¬ловити своє ставлення до предметів і явищ, поділитися почуттями, пережи¬ваннями. Проводячи бесіду, вихова¬тель мусить пам'ятати, що вона по¬винна мати характер організованої розмови, яка проходить вільно, не напружено, у звичайних, невимушених умовах і сприяє розвитку живої, об¬разної мови дітей. Відповідаючи на за¬питання, діти іноді відходять від теми бесіди, тому що у них під впливом сло¬ва легко і швидко відновлюються асоціативно пов'язані враження. Є.І. Тихєєва вказувала на те, що вихова¬тель повинен стежити за ходом бесіди, спрямовувати її, не давати відхилятися від теми, вести бесіду жваво, емоційно. Відповіді дітей у бесіді можуть бути розгорнутими і короткими. Вимагати на кожне запитання розгорнутої відповіді не слід, інакше бесіда втра¬тить свою невимушеність, стане нецікавою. У практиці зустрічаються випадки, коли • вихователі вимагають повної відповіді. Проте не слід цього робити у жвавій бесіді, яка захоплює не тільки розум, але й емоцїі дітей. Цим зни¬жується емоційна безпосередність обміну думками і враженнями, що ха¬рактерно для усного розмовного мов¬лення; мова дитини набуває характеру «книжної». Вихователь повинен підводити дітей до розгорнутих відповідей, в яких дити¬на осмислено і зрозуміло для слухача передає свої судження, користуючись при цьому різноманітними синтаксич¬ними структурами фраз. Іноді відповідь дитини складається з двох-трьох фраз, логічно пов'язаних між собою. Треба передбачити запитання, які ви¬магають самостійної розумової праці, а не механічної «повної» відповіді. Нав¬чання дітей штучної побудови фраз збіднює їхню мову. Спонукати дітей до розгорнутих відповідей можна насам¬перед постановкою таких запитань, на які дитина не може не дати розгорнутої відповіді. Наприклад, такі запитання, як «Що вам найбільше запам'яталося з літнього відпочинку? Розкажіть про це» або «Чому Сашко так зробив?» та подібні ведуть до розгорнутих вислов¬лювань. Велике значення має також приклад висловлювань в бесіді самого вихователя. Так, у бесіді про рідне місто вихователь пропонує дітям описати свою вулицю, але спочатку він сам дає зразок такого опису. Можна допускати короткі відповіді, навіть одним словом. На запитання «Хто?», «Що?», «Куди?» діти можуть відповісти коротко. «Як на¬зивається головна вулиця Києва?» — «Хрещатик»; «До якого свята ми зараз готуємось?» — «До Дня Перемоги» — такі короткі відповіді цілком зрозумілі іншим. Вихователь у ході бесіди викликає якомога більше дітей, враховуючи при цьому індивідуальні особливості кож¬ного. Соромливих дітей треба підбадьо¬рювати, надто жвавих стримувати, терпляче вислуховувати відповіді мля¬вих дітей. Неприпустимо запитувати одних і тих самих дітей. Якщо вихова¬тель довго розмовляє з однією дити¬ною, то решта нудьгує, не бере участі в бесіді. Те ж саме буває, коли вихова¬тель під час бесіди багато говорить про те, що дітям добре відомо, або без будь-якої потреби повторює все, що говорять діти. Активність у бесіді може виявлятися в доповненнях і уточнен¬нях, які вносять діти у відповіді това¬ришів. Вихователь пропонує доповни¬ти або уточнити відповідь дитини в тих випадках, коли вона неточна або не¬повна. Це підвищує увагу дітей на за¬нятті. Відповіді дітей треба уважно вислуховувати. Не можна їх перерива¬ти, якщо в цьому немає прямої не¬обхідності. Недоцільно ціною довгих зусиль «витягувати» відповідь, якщо дитина не має необхідних знань або не може перебороти соромливість. У та¬ких випадках можна задовольнитися короткою відповіддю. Для уточнення уявлень дітей іноді в бесіді використовується наочний ма¬теріал: картина, іграшка, модель, пред¬мет у натурі. Наочний матеріал викли¬кає зацікавленість, мовну активність. Висловлювання дітей у таких випадках безпосередньо спираються на відчуття і сприймання. Дрібні предмети (квіти, насіння, листя, предметні картинки) роздають усім дітям. Наочний матеріал вихователь готує заздалегідь, продумує розміщення його під час бесіди, мето¬дику пояснення. Його не треба вистав¬ляти для передчасного огляду, щоб не відвертати уваги дітей від заняття. На¬очний матеріал повинен повністю відповідати програмному змісту бесіди. В бесіду можна включити прослухову-вання платівок, магнітофонних записів, літературних текстів, що підвищує емоційність сприймання матеріалу. Можна використати також ігрові впра¬ви, загадки, читання художніх творів. У заключній частині бесіди вихова¬тель пропонує дітям прочитати знайо¬мий вірш, заспівати пісню, близьку за змістом до теми бесіди. Можна прочита¬ти художнє оповідання, провести дидак¬тичну гру, прослухати магнітофонний за¬пис. Так, бесіду про транспорт можна закріпити дидактичною грою «На чому люди їздять?», бесіду про місто Київ — піснею про нього, бесіду про свято — чи¬танням знайомих віршів про це свято.
Категорія: Методичний кабінет | Додав: Мишель
Переглядів: 10785 | Завантажень: 115 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 3.6/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
Заходьте до нас в гості.
Сайт по логопедії
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024
Всі посилання, розташовані на даному ресурсі, були взяті з відкритих джерел інтернету. Всі права на матеріали, представлені в даному розділі, належать їх авторам, правовласникам і видавництвам.
Ні адміністрація, ні хостинг-провайдер, ні будь-які інші особи не несуть відповідальності за використання матеріалів даного розділу!
Зробити безкоштовний сайт з uCoz